• Головна
  • Події
  • Виставка музичних інструментів "Звуки історії" (завершена)
Виставка музичних інструментів "Звуки історії" (завершена)

Виставка музичних інструментів "Звуки історії" (завершена)

12 червня 2012, 15:49

Запрошуємо Вас на виставку з приватної колекції Любомира Кушлика "Звуки історії" щоденно (крім середи) з 10:00 до 17:00 год.

Відкриття виставки: 12 червня 2012 року, пл. Ринок, 6.

Короткий фотозвіт виставки можна переглянути у ФОТОГАЛЕРЕЇ.

Довідка: 

До уваги відвідувачів пропонується виставка українських народних інструментів із приватної збірки музикознавця Любомира Кушлика (інструменти інших народів нечисленні, зібрані  несистемно)

Любомир Кушлик —  львівський музикознавець, етномузиколог, член Національної спілки композиторів України, член ІСТМ ( Міжнародної ради традиційної музики при ЮНЕСКО).

Народився у 1946 році у Львові. Закінчив теоретичний відділ Львівського державного музичного училища, історико-теоретичний факультет Львівської Державної Консерваторії (сьогодні це Національна музична академія)  імені Миколи Лисенка, в якій працював завідуючим  фольклорним кабінетом , реорганізованого у  Проблемну науково-дослідну лабораторію музичної етнології, старшим викладачем кафедри теорії музики, доцентом кафедри (кафедра музичної фольклористики). Одночасно викладав, курсантам військово-диригентської кафедри Львівського військового інституту сухопутних військ, студентам-етномузикознавцям факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Зараз працює викладачем кафедри фольклористики ім. академіка Ф. Колесси Національного університету ім. Івана Франка у Львові.

Колекцію автентичних народних інструментів почав системно збирати  20 років тому, з відкриттям кафедри фольклористики тоді Львівської консерваторії. На сьогодні це найбільша в Україні приватна колекція такого типу. Особливістю колекції є  три основні риси, які дещо відрізняють її від аналогічних музейних зібрань (яких , до речі, в Україні  обмаль). Перше, —  це наявність в зібранні Л. Кушлика таких побутових речей, які традиційно використовувались і як музичні інструменти. В художній літературі, наукових дослідженнях згадується про їх застосування у обрядах, народних звичаях, танцювальній, дитячій, пастушій, мисливській культурах тощо. Адже в музеях подібні  речі  розміщуються виключно в тих підрозділах, які стосуються лише їх прямих функцій. Часто звучання подібних предметів далекі від мистецького, музично-естетичного ідеалу, але критерієм їх вживання були інші позамузичні фактори.  Звучанню  таких далеко не випадкових побутових предметів надавали  магічного, оберегового,  лікувального  чи ще якогось іншого значення. Так, під час колядування, на Новий рік трубили в трембіти, роги, —  це було символом добробуту, родючості, чого й бажали співом, словом та ще й одночасно таким символічним інструментом. Клепала, деркачі, громовиці звучали і в дохристиянську епоху й в часи Великодніх свят  як чинник очищення від нечистої сили. Навіть церковний ліхтар із прилаштованим дзвоником трактувався християнами як важливий магічний  знак. Коли священик йшов із Святими  Дарами до важкохворого, то миряни вслухались в звучання  ліхтарного дзвоника: — якщо він звучить голосно, натужно, то хворий помре, якщо ж  спокійно, врівноважено, тихенько, — то хворий одужає. У підкову дзвонили, зокрема на весіллі, ще й тому, що,  за повір’ям, вона повинна була принести щастя. Пастушим фуркалам (вуркалам) приписували звукову  чарівничу дію щодо худоби. Дримба — не тільки інструмент звичайних людей, але й  чарівне знаряддя ворожбитів, мольфарів: звучанню  їх дримб, що  супроводжували процес лікування,  надавали магічних цілющих властивостей. А от ляскання батогів слугували музично-ритмічним супроводом до обрядових маланкових чи пастуших танців, удари в кушки — до танців косарів, набір веретен допомагав танцівникам на вечорницях у відсутність музикантів. Клацання щелеп маски кози  на Різдво й дзеленчання прив’язаного до ріжок дзвоника мало сприяти аграрній магії; ніжний шурхіт макових голівок мав навіювати дитині сон. А ось й новіша традиція  —  остроги (шпори), які завдають ритм закарпатському чардашу.

Друга особливість колекції в тому, що збирач намагається зберегти кожну пам’ятку в його комплексному, цілісному вигляді. Дзвоники, наприклад, підвішувалися  до  хреста під час колядування, як і до вертепної закрученої палиці-ѓерлиѓи, до гуцульського топірця- бартки. У такому вигляді вони творили обереговий комплекс. А підвішені до колядницької вертепної зірки дзвоники мали возвеличити народження Ісуса й рознести добру вістку на  чотири сторони світу. Весільні колокільці —три-чотири круглих шелестів на дерев’яному стрижні з хустиною, яким супроводжували спів ритуальних ладкань й танців із вінками на Бойківщині демонструють цілий набір не тільки звукових. але й інших позамузичних факторів.

Третя особливість колекції в тому, що вона може звучати .Розказуючи про інструменти, Л. Кушлик  може продемонструвати звучання майже всіх типів інструментів, оскільки в достатній мірі володіє грою на більшості  з них.

Отож, відвідувачі зустрінуть на виставці найрізноманітніші типи інструментів та їх різновиди. Серед сопілкових інструментів, наприклад,— це і теленки (без ігрових отворів), гуцульські денцівки, бойківські пищавки, поліські викрутки і колянки, подвійні монтелєви, джоломіги, довбушівка,  багатоцівкові свиріль, ребро. В колекції є й найрізноманітніші свистунці, зозульки, 7-8-ми -отвірні окарини. Серед трембіт, які використовувались   як для побутових, так і, перш за все, до ритуальних потреб  —  бойківський та гуцульські типи інструментів, включаючи „кручені”. Представлені також лігави, звучанням яких  супроводжували настання Нового року. Серед струнних — скрипки, включаючи восьмиструнну, басолі, бандури кінця ХІХ- початку ХХ століття, австрійські цитри, які звучали в руках міщан і сільської інтелігенції, їхні простенькі  прародичі — закарпатські цітери,

То хай сучасні удосконалені інструменти не затьмарюють на полі української культури таке розмаїття історичних форм народного інструментарію.




Теми:  виставка, пл. Ринок